БАТЬКАМ

Не можна змінити натуру власних дітей, бурмочучи на них або записуючи їх у різні гуртки.

Часто діти сидять за комп'ютером до пізньої ночі, що призводить до неадекватної емоційної реакції, підвищеної функції кори головного мозку, органів зору й слуху, емоційної сфери, до порушення надходження крові. Потім дитина втрачає сон. Намагається спати при включеному світлі, а якщо не включає, то їй сняться кошмари, і вона прокидається з криками. Внаслідок чого виникає хронічна втома, підвищується дратівливість, конфліктність. З метою подолання сонливості діти вдаються до підвищеного споживання кави, міцного чаю та інших тонізуючих речовин. І такі психоемоційні моменти поступово накопичуються. До того ж, через те, що людина сидить годинами за комп'ютером, порушуються функції імунної й серцево-судинної систем. Починаються ішемічні розлади, порушення постачання кори головного мозку, зокрема лобової частини.

Діти, які довго сидять за комп'ютером, не хочуть рухатися. Вони говорять, що в них болять ноги. І це дійсно так. Оскільки сидячий спосіб життя — це невеликі фізичні навантаження, не в повному обсязі працюють судини, порушується функція роботи м'язів.

Загалом більшість психологів та психотерапевтів виділяють три стадії комп’ютерної залежності. На першій стадії через захоплення новою грою чи написанням блогу людина перестає займатися усім іншим, поступово віддаляючись від друзів та родичів, залишаючи пріоритет за «усесвітньою павутиною».

На другій стадії симптоми наростають, як сніжний ком. Якщо людину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на «ломку»: у людини порушується увага, знижується працездатність, з’являються нав’язливі думки, безсоння, аж до повної відмови від сну, різко зростає потяг до стимуляторів — кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків.

Третя стадія — соціальна дезадаптація. Користувач фактично перестає отримувати задоволення від ігор чи спілкування у чатах, але продовжує «висіти» на сайтах за звичкою. Людина відчуває, що втратила зв’язок із реальним світом і не може адекватно розв’язувати життєві проблеми.

Небезпечні сигнали

Передвісники Інтернет-залежності:

·         нав’язливе прагнення постійно перевіряти електронну пошту;

·         очікування чергового сеансу онлайн;

·         збільшення часу, проведеного онлайн;

·         зростання витрат на Інтернет-послуги.

Ознаки Інтернет-залежності:

·         повне поглинання Інтернетом;

·         потреба у збільшенні часу онлайн-сеансів;

·         наявність неодноразових, малоефективних спроб скорочення часу перебування в Інтернеті;

·         поява симптомів абстиненції при скороченні користування Інтернетом (повторна тяга, виникнення і посилення напруги через певний час);

·         виникнення проблем з оточуючим середовищем (однолітками, членами родини, друзями); намагання приховати реальний час перебування в Інтернеті;

·         залежність настрою від використання Інтернету (виражається емоційним і руховим збудженням, тривогою, нав’язаними розмірковуваннями про те, що зараз відбувається в Інтернеті, фантазіями і мріями про Інтернет, вільними чи несвідомими рухами пальців, що нагадує друкування на клавіатурі).

Психологічні симптоми:

·         гарне самопочуття або ейфорія під час роботи за комп’ютером;

·         неможливість зупинитися;

·         постійне збільшення кількості часу перебування в Інтернеті;

·         зневага родиною і друзями;

·         відчуття спустошення, тривоги, роздратованості в періоди перебування поза Інтернетом;

·         брехня про своє захоплення близьким;

·         проблеми з навчанням.

Фізичні симптоми:

·         біль в області зап'ястя через напругу м'язів;

·         сухість в очах;

·         головний біль;

·         біль у спині;

·         нерегулярне харчування;

·         зневага особистою гігієною;

·         порушення сну.

Дитина прямо на очах стає зовсім іншою. Змінюється її ставлення до батьків і до навчання. Діти в такому віртуальному просторі миттєво стають дорослими. Тобто вони можуть робити все, що їм недоступне в реальному світі. Вони можуть заробляти Інтернет-гроші, заходити на порно-сайти й зайнятися чистою фізіологією, можуть нецензурно вилаяти на форумі і безвісти зникнути. Тобто вони можуть робити все, що їм недоступно в реальному світі. І віртуальний простір перетворюється у віртуальне життя. Але воно дуже оманливе. З нього важко повернутися до навчання. Це призводить до вираженого конфлікту, що спричиняє невротичні порушення.

Хто повинен навчати дітей, як використовувати Інтернет правильно і безпечно?

Саме в родині закладаються основи поведінки дитини в реальному світі, і віртуальний простір не має бути виключенням. Батькам слід приділяти серйозну увагу вихованню дітей і підвищенню їхньої обізнаності про загрози інформаційного середовища.

Необхідно пам’ятати, що комп’ютер для дітей є інструментом навчання і розвитку, а не тільки розваг та ігор. Незважаючи на широкі можливості віртуального спілкування, воно не може виключати і замінювати реальних стосунків між людьми. Навіть якщо дитина надмірно захоплюється грою і Інтернетом, не варто забороняти їй користуватися комп’ютером. Заборона може викликати протилежну реакцію і призвести до замикання дитини в собі. Перш за все, слід знайти альтернативу онлайн-інтересам дитини і переключити її увагу на досягнення успіхів у реальному житті.

Психологи рекомендують батькам, по-перше, цікавитися, що їхні діти роблять в Інтернеті і як вони взагалі використовують комп’ютер. Треба намагатися регламентувати час, проведений дитиною за комп’ютером. Добре, коли мама або тато беруть участь у покупці ігор і знають, у чому їхня суть. Головне — увійти в простір дитини. І тільки розпочавши розмовляти її мовою, можна перетягнути дитину з віртуального простору в реальний.

По-друге, батькам варто пам’ятати, що комп’ютер перебуває в стані війни з фізіологією людини. Він насильно приковує до стільця, чого допускати не можна. Треба заздалегідь планувати прогулянки на свіжому повітрі, причому дізнаватися, коли дитині буде зручніше, частіше намагатися вести з дитиною відверті розмови.

По-третє, не треба забувати, що є спеціальні програми, які блокують порно-сайти, на які дитина, сама того не бажаючи, може заглянути.

Загальні поради

·   Не встановлюйте комп’ютер у кімнаті дитини. Найкраще надати перевагу розташуванню комп’ютера у кімнаті загального користування. Так буде легше здійснювати контроль за діяльністю дитини в Інтернеті.

·         Нормуйте час перебування дитини за комп’ютером. Не дозволяйте дитині довго засиджуватись за комп’ютером перед сном і вночі.

·     Використовуйте програмне забезпечення, що виключає ПК після закінчення визначеного часу. Дитина, яка багато часу проводить за комп’ютером, не отримує необхідних навичок для повноцінного розвитку, потрібних їй у реальному житті.

·         Уважно спостерігайте за тим, чим займається ваша дитина і слідкуйте за іграми, в які вона грає. Рольові ігри справляють найбільш сильний вплив на психіку. Надмірне захоплення рольовими іграми може негативно позначатися на формуванні особистості дитини, її соціалізації та рольовій ідентифікації. Тому не дозволяйте їй тривалий час грати в одну гру.

·     Якщо дитина продовжує надмірно захоплюватися комп’ютерними іграми та Інтернетом і ви не в змозі самостійно впоратись із проблемою, зверніться до спеціаліста-психолога.

Анкета   "ОЗНАКИ АГРЕСИВНОСТІ ДИТИНИ"

                                                                                                  (для батьків)

Дайте відповідь на кожне твердження «так» чи «ні».

                           Дитина

1. Інколи наче злий дух вселяється у неї.
2. Вона не може промовчати, якщо чимось незадоволена.
3. Коли хтось причиняє їй зло, вона старається відплатити тим самим.
4. Іноді їй без усякої причини хочеться сваритися.
5. Іноді вона так наполягає на чомусь, що навколишні втрачають терпіння.
6. Буває, що вона із задоволенням щось руйнує у квартирі.
7. Вона любить дражнити тварин
8. Дуже сердиться, якщо їй здається, що з неї хтось глузує.
9. Здається, що іноді в неї виникає бажання зробити щось непередбачуване, що шокує навколишніх.
10. Все робить навпаки.
11. Інколи не за віком бурчить.
12. Сприймає себе як самостійну та рішучу.
13. Легко свариться, вступає у бійки.
14. Намагається спілкуватися з меншими дітьми і фізично слабшими.
15. У неї бувають періоди похмурої роздратованості.

16. He рахується з однолітками, не поступається, не ділиться.

Позитивна відповідь на кожне запитання оцінюється в один бал. Порахуйте, скільки тверджень, на ваш погляд, стосується вашої дитини. 

Висока агресивність - 16 - 15 балів. Середня - 14 - 7 балів. Низька - 6 - 1 балів.

«КРИТЕРІЇ ВИЯВЛЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ДИТИНИ» 

                                                                                                                                                                     (для батьків)

Дитина

v Сперечається, свариться з однолітками.

v Втрачає контроль над собою.

v Звинувачує інших у своїх помилках.

v Мстива, заздрісна.

v Сердиться і відмовляється щось робити.

v Спеціально дратує людей.

v Відмовляється підкорятися правилам.

v Чутлива, швидко реагує на різні дії оточуючих, котрі нерідко дратують її.

Порахуйте кількість відповідей «часто», «інколи».

Якщо 4 з 8 критерій; часто проявляються у дитини протягом не менше шести місяців, то можна припустити, що дитина є агресивною.

                  Практичні вправи для батьків

    Мета: виконуючи дану вправу, батьки замислюються над запитаннями: «Чого ми чекаємо від наших дітей?». Чи завжди вдається у реальному житті батькам виконувати те, що вони задекларували?

   Батьки таким чином обмірковують та усвідомлюють мету, завдання, методи та бар'єри виховання дитини.               

                          

                І. «Аркуш мети».

  На аркуші паперу батьки малюють одноповерховий будинок (стіни, дах, стежка до дверей). Малюнок повинен займати майже весь аркуш.

  На даху будинку батькам пропонується Написати мету, яку вони ставлять перед собою у процесі виховання і розвитку своєї дитини. На стіні - завдання, вирішивши які, можна досягти заданої мети. На стежці записують методи, способи вирішення завдання. Праворуч і ліворуч від стежки, бар'єри, перепони, які заважають досягти вказаної мети.

                            

                ІІ .«Незавершені речення».

          Продовжте будь ласка речення. Аналізуйте їх.

• «Як батько / мати я хочу бачити свою дитину ...»;

• «Як батько / мати для цього я роблю ...»;

• «Як батько / мати я ніколи ...»

  

       Як відомо, особистість закладається до семирічного віку. Потім уже формуються звички.

     Слід пам'ятати, що незалежно від віку (чи це безпомічне немовля, чи вередлива дитина, чи підліток з бравадою дорослості,  навіть зрілій юнак), Ваша дитина потребує ПІДТРИМКИ, довіри, доброзичливості і любові. Це є однією з основних передумов позитивної поведінки.

   У сім'ї відбувається НЕ тільки фізичне народження дитини, а й первинна її соціалізація. Тут закладається духовне й моральне становлення особистості. В сім'ї дитина вчиться розуміти як її сприймають, як до неї ставляться, Якою вона є.

   Найперше правило виховання - дитина є особистістю з певним характером, особливостями, і ні в якому разі НЕ власністю батьків. Дитина НЕ зобов'язана втілювати нереалізовані мрії батьків.

        Діти вчаться, наслідуючи, тому  пам'ятайте, що

Ваша поведінка  

          може стати поведінкою

                                             Ваших дітей .       



                     

                        Дилеми сімейного виховання.

 

   Більшість батьків задаються питанням що треба зробити, щоб діти поводились добре. Звичайно, немає ідеальних батьків. У всіх батьків зустрічаються труднощі.

 

                І. Бити дитину чи ні?

 

         Однозначно – ні!!!

     Побиття – це як гормональний препарат у медицині. Після нього вже нічого не допомагає.

     На початку це може здатися результативним, та з часом Ви будете змушені карати все з більшою силою, щоб досягти бажаного.

     Слід пам'ятати, що побиття принижує, озлоблює, залякує. Крик та докори також можуть призвести до проблем емоційного характеру.

      Діти часто не розуміють за що їх покарано. Старайтесь доступно дитині пояснити причину заборони чи наслідки поведінки.

 

                      ІІ. Карати чи прощати?

 

 Виховання в тому й полягає, щоб не пропустити  повз увагу все, що робить дитина. Якщо це зло і воно минає безкарно, то ким дитина виросте? Інша річ, як карати. Зазвичай, ми зчиняємо сварку. А кожна сварка, ще й з образливими,  словами для дитини – стрес, моральне насильство. Ще раз апелюємо до того, щоб Ви себе поставили на місце дитини. Треба терпляче пояснити причину вашого незадоволення

      ІІІ. Примушувати вчитися чи ні?

 

       Наука – це дорога вгору. Людина від природи є ледачою, і щоб подолати ці лінощі, потрібний певний примус. Та примушуючи, ми повинні стимулювати дитину, незалежно від віку. Жорсткі методи покарання за погану  успішність неприпустимі. Дитина починає хитрувати, обманювати, приховувати.

  Забороняти також треба вміти і діяти відповідно до індивідуальних особливостей дитини.  Постійні заборони породжують багато негативних рис характеру.

 

        ІV. Перевіряти чи довіряти?

 

    Чим менша дитина, тим більшим має бути контроль. Ця  функція обов'язкова. Але в міру того, як дитина дорослішає, контроль повинен послаблюватися. Інакше виростите узалежнену дитину, не навчену до самостійності.  Якщо йдеться про уроки, то тут важливо не перегнути палицю.  Тоді дитина буде вчитися не для того, щоб знати, а щоб не сварили батьки. З часом вона просто звикне до того, що сварять і перестане цього боятись, а іншого стимулу вчитися дитині не прищеплено.                                                                                                            

   Довіра – це те, що найпедагогічніше. Вона виховує відповідальність. Дитина нею дуже дорожить і не хоче її втратити. 

                                                                                                                   

        V. Давати гроші чи ні?

    Обов'язково давати, і не тільки на булочку і проїзд. Дитина повинна мати свої кишенькові гроші. Інакше, як навчиться ними розпоряджатися – вміло витрачати, заощаджувати, розподіляти так, щоб вистачало на довше. 

Ось тут порада давати, якщо  є така можливість певну суму, скільки батьки вважають за потрібне, одразу на весь тиждень. Звичайно з поясненнями, що може витратити за один день, але до кінця тижня залишитися без грошей. І головне дотриматись обіцянки.

Видатки мають серйозно контролюватися батьками.   Якщо ми дамо дитині сто гривень і вона їх витратить сто на жувальні гумки – це буде неправильно. Дитина повинна усвідомлювати, що кожна копійка, яку їй дали батьки, зароблена працею. Гроші ніколи не повинні бути інструментом стимулювання до навчання.

 

              VІ. Спілкуватись на рівних чи тримати дистанцію?

 

     Ми часом дивуємося чому наша дитина в 6 років була геніальною, а у 17 – стала посередньою? Але хто якщо не ми самі тільки й керували дитям: не роби так, а інакше? Традиційно, ми будуємо стосунки з дітьми з позиції сили. Тому, чим швидше батьки привчать дитину до рівноправних стосунків, тим краще для всіх. 

    Але, звичайно ж, бути на рівних з дитиною – непросто.  Завжди є небезпека, що рівноправність перейде межу. 

  Для дітей взагалі характерний пошук межі дозволеного. Вони дуже уважно спостерігають за реакцією дорослих. І кожен їх промах, зараховують собі у плюси. Ось чому батькам необхідне і вміння тримати дистанцію: талант пояснити просто і дохідливо, що прийнято в сім'ї, суспільстві, а що – категорично заборонено. 

                                                                                                                       

                           ЦІКАВІ ПОСИЛАННЯ                                  

• https://www.facebook.com/psihoterapeutIonela/photos/pcb.2693950377315525/2693949707315592/

• https://mamabook.com.ua/linoshi-v-navchanni/